Cпецпроекти

Підслухано. Історії Оперного театру


0 1657 0

18 травня у Національному оперному театрі вже вп’яте відбувся концерт під назвою “Gala Europa”. Ця подія щороку присвячується всесвітньому Дню Європи і має значне культурне значення.

Леді приходять у сукнях, а джентльмени – у костюмах, зі сцени лунають голоси провідних артистів Європи та звучить класична музика.

Вечір було організовано спільно із Міністерством культури України, Посольством Італійської Республіки в Україні, Італійським інститутом культури, Посольством Румунії в Україні, Національною оперою України, Бухарестською Національною оперою та Румунською Національною оперою (м. Тімішоара).  Офіційним спонсором заходу виступив ПРАВЕКС БАНК, банк міжнародної фінансової групи Intesa Sanpaolo. Підтримка культурних проектів — один з пріоритетних напрямків соціальної відповідальності банку. Для своїх гостей банк організував окремий захід з унікальною експозицією костюмів від Національної опери України.
Наша редакторка підслухала декілька історій, що сталися на заході, та ділиться ними з вами. Отже, підслухано. Оперний.

Я підходжу до Опери та бачу гостей, вбраних у вечірні сукні, смокінги і вишукані костюми. На вході стоять дві дівчини, представниці ПРАВЕКС БАНКу. Вони одягають чоловікам бутоньєрки, а леді – браслети з композиціями із живих квітів. Відвідувачів запрошують на фуршет, де можна скуштувати страви на будь-який смак, а також у залу, в якій експонуються костюми з провідних вистав опери і бутафорію – реквізит, який актори використовують під час виступів.

Кожен предмет має свою цінність. Зброя, якою воїни користувалися ще сто років тому, головні убори із птахами та цілими натюрмортами, а також голова. Як сказав завідувач бутафорією – голова самого Берліозу з вистави “Майстер та Маргарита”. Саме та голова, що покотилася вулицею неподалік від Патріарших.

У залі збирається група людей. Усі чекають на Марію Сергіївну – головного художника театру. Жінку, що створювала образи для фільмів Балабанова та його сучасників. До початку концерту лишається година, і я починаю прислуховуватися. Почнемо з самого початку.

Фуршет

Минаю вхід і опиняюсь у коридорі. Ліворуч піду – до костюмера потраплю, праворуч піду – почну дегустувати частування, а далі все буде як у тумані. Щоб перебити голод, підходжу до дівчат із тацями, повними солодощів. Повз мене пробігає дитина років 5-ти, за хлопчиком біжать батьки.

— Сашко, ти куди біжиш? Ми ж збиралися на екскурсію.

— Бабуся казала, що на голодний шлунок наука не заходить.

— Бабуся ще казала, що художник має бути голодним.

— Мені. Потрібна. Глюкоза.

Я була солідарна із Олександром.

 

Костюми

Після того, як ми із Сашком отримали порцію глюкози, нам вдалося дійти до кімнати з реквізитом. У центр зали виходить Марія Сергіївна. Вона розповідає про кіно, театр, а згодом переходить до історії костюму.

— Я працюю костюмером в Опері вже 20 років, за цей час чого ми тільки не шили.

— А за скільки часу Ви б пошили, наприклад, ось цю бальну сукню?

— А на коли Вам треба?

Зал сміється. Хто знає, що таке дедлайни, сміється голосніше, проте більш нервово.

 

По периметру приміщення розташовані манекени, на них – костюми з вистав “Ріголетто”, “Весілля Фігаро” і “Макбет”.

— А як Ви створюєте костюми?

— Ну, спочатку я бігаю по всьому Києву та шукаю тканину. Бажано – подешевше, але щоб гарна. Інколи це займає не один день.

— Економна ж Ви жінка, Маріє Сергіївно.

Марія Сергіївна загадково посміхається.

Публіка

За столиком стоять двоє у костюмах:

— А ти знав, шо наша Опера горіла у тисячу вісімсот якомусь-там. Говорять, тут привид живе.

— Та ну?

— А тепер ми тут будемо слухати Паганіні.

Біля входу у партер дві колеги:

— Пригадуєш фільм “Привид опери”? Існує легенда, що на сцені під час спектаклю вбили працівника театру.

— Не знаю, як щодо театру, але якщо мої не здадуть в понеділок звіт, то вбивство відбудеться в офісі.

За іншим столиком двоє – він і вона:

— Коли ми востаннє були на фуршеті?

— На відкритті виставки Чічкана.

— Ти, до речі, рідко їж на фуршетах. Це принципова позиція?

— Ну, я не люблю, коли за мною в цей момент спостерігають.

— Я дивився, за тобою ніхто не спостерігає. Окрім Привида Опери.

Слово редактора: існує легенда, що після того, як у 1911 році в залі Оперного театру було вбито Голову Ради міністрів Російської імперії, коридорами Оперного театру блукає його привид.

Лунає третій дзвоник, глядачі займають свої місця у ложах.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Нове місце. Панорамний ресторан River Grill на Русанівці
2796 0 0

Підписуйтесь на нас в Facebook

Прокоментувати

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: